144 вечері на самоті

Моя робота для виставки «Прощавай, Слово!…» в МВЦ «Музей історії міста Києва», 4 – 22 травня 2018.

Передісторія: 
Я зустрічався з дівчиною, ми багато часу проводили разом і любили готувати вдвох.
Коли ці стосунки скінчились, мені зовсім не хотілось готувати. Почуття були тим імпульсом, який надавав цьому процесу особливості.
Неподалік від будинку була їдальня, я часто обідав там і брав з собою додому вечерю, в пластиковій тарілці з пластиковою вилкою. Найпершу вилку я кинув в шуфляду стола і закрив її.
Одного разу я відчинив ту шуфляду і побачив її повну пластикових вилок.

Усвідомлення того, що ці пластикові вилки є квінтесенсією, виміром моєї самотності, яку я не наважувався визнати весь цей час та від якої тікав, було важким.
Я багато розмірковував – а в чому вимірюється самотність інших людей? У цигарках, випалених на балконі? В безцільних прогулянках містом, переглянутих серіях нових серіалів? В ночах, проведених поруч з нелюбимими людьми?

Тоді, у спертому просторі маленької кухні, я дозволив собі зробити те, що здавалось неможливим – я відчинив шуфляду і подивився своєму страху у вічі.
Саме цей крок запустив процесс звільнення – я усвідомив свій стан і дозволив собі спуститись на дно криниці смутку, для того, щоб відштовхнутись від нього і почати свій рух вверх – до поверхні і світла.

 

Рецензія куратора:

Віктор Дьомін – фотограф, який народився у Івано-Франківську і навчався в Ужгороді. Фотографує з 2004-го року, учасник багатьох виставок та арт-проектів. Велике значення надає психологізму у творі, не обмежується жодними стилістичними рамками, його роботи багаті на розмаїття жанрів.
Для виставки «Прощавай, Слово!…» фотограф підготував роботу, яка вже композицією та назвою розповідає про закладений у неї задум. «144 вечері на самоті» – символ самотності, спроба аналізу цього стану, його сприйняття кожною людиною індивідуально. Робота сповнена глибоких переживань, художник змушує глядача, може, й мимоволі, замислитися над своєю історією життя.

 

 

Поделиться